Сделать домашней|Добавить в избранное
 
 
» » Фантазії Леоніда Морозова
на правах рекламы

Фантазії Леоніда Морозова

Автор: ВиМ от 12-03-2014, 19:19
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится

Фантазії Леоніда МорозоваМабуть праві ті, хто стверджує: кожній людині Господь дає талант, але не кожен знаходить його у собі. Моцарт почав писати музику ще хлопчиком, Лев Толстой навчився грати на фортепіано у 40 років… Леонід Тимофійович МОРОЗОВ почав малювати в 75!

Про енергодарського майстра, який перетворив під’їзд свого багатоповерхового будинку (вул.. Центральна, 14) на справжній вернісаж, ми вже розповідали на сторінках нашого видання. Але невичерпна творча енергія майстра надихає його на створення нових полотен, тому ми вирішили дізнатися про те, що нового у житті Леоніда Тимофійовича. Водночас – розпитати про історію життя художника.

Леонід Тимофійович зустрів нас біля під’їзду, показав картини, які з’явилися з того часу, коли ми були тут востаннє. На жаль, не відбулися тут ті зміни, які обіцяли мешканцям представники влади: двері до технічного приміщення сміттєпроводу не замінені, підсобка художника не відремонтована…

У квартирі Леонід Тимофійович підготував для нас справжню виставку шкатулок та нових картин. Свої живописні роботи автор змальовує з картин відомих художників або з красивих листівок. На останній – дівчина під березами на березі озерця. Листівку з таким сюжетом подарував художнику новий сусід – керівник народного хору «Червона калина» та зразкового дитячого фольклорного колективу «Родослав» Володимир Синиченко. Леонід Тимофійович сподівається на те, що тепер в його колекції з’являться і картини національної української тематики.

Фантазії Леоніда МорозоваДивлячись на усміхненого, сором’язливого художника, важко повірити в те, яким драматичним було його життя…

Народився Леонід Морозов у с. Новоблаговіщенка Горностаївського району Херсонської області в сім’ї переселенців з Благовіщенки Запорізької області. Тож вважає себе справжнім запорізьким козаком. Батько був головою колгоспу, мати – рядовою колгоспницею, яка нарівні з іншими полола буряки.

У 1941 батько пішов на війну й не повернувся. Маму як дружину комуніста фашисти запроторили до концтабору. Маленький Льоня бігав повз огорожу того табору, плакав. Якийсь німецький солдат насипав у жменю хлопцеві смачне печиво… Мама звільнилася тоді, коли німці почали відступати під натиском Радянської Армії.

-Я теж трошки партизанив, - усміхається наш співрозмовник, - допомагав хлопцям красти німецькі протигази. Ми потім їх різали, щоб робити рогатки.

 

Працювати почав у 13 років: носив воду на поле. Невдовзі хлопцеві довірили возити бричкою зерно. Після закінчення семирічки пішов на курси трактористів. Довелося не лише трактором, а й комбайном керувати. І завжди на його машині майорів червоний прапорець – символ передовика!

Коли у селі з’явився новий клуб, Леоніду Тимофійовичу довірили завідувати культурою. Він організував і хор, і театральну студію! Згодом до молодого керівника звернувся завідуючий райвідділом освіти: у школі не було викладача трудового навчання. А в селі всі знали, що в Морозова золоті руки. У шкільній майстерні робили і корита для свиней, і стільці для доярок, і держаки для вил… Роботу у школі Леонід Тимофійович поєднував з навчанням у Херсонському педагогічному інституті. Після закінчення викладав не лише трудове навчання, а й тракторну справу.

-Вчив керувати трактором і дівчат, - згадує Леонід Тимофійович. – І, знаєте, вони теорію знали краще за хлопців. Орали не лише колгоспні лани: допомагали бабусям на городах. Солярка була ж колгоспна – на всіх вистачало!

На початку 90-х Леонід Тимофійович пережив велику особисту трагедію, лишився самотнім у своєму селі. Тож свати, які жили в Енергодарі, допомогли йому переїхати до нашого міста. Тут він продовжував працювати. Останнім місцем роботи став Центр дитячої та юнацької творчості.

В Енергодарі вирізав свою першу шкатулку в подарунок дружині. Давно, навчаючись на курсах підвищення кваліфікації вчителів праці у Корсуні-Шевченківському, він знайомився з технікою різьби по дереву. Тепер вирішив спробувати – і вийшло!

-Шкатулки – то чиста моя фантазія, - говорить майстер. – А картини - то, безумовно, копії, бо ніхто мене малювати не вчив. Почав малювати два роки тому, коли остаточно пішов на пенсію: не звик сидіти без діла!

Фантазії Леоніда МорозоваДва сини Леоніда Тимофійовича успадкували від батька майстерність, але художньою творчістю поки не займаються. Вся надія на онуку Вероніку, якій дідусь передав своє вміння вирізати. Зараз вона навчається в одному із Запорізьких коледжем, але Леонід Тимофійович сподівається на те, що прийде час – і вона продовжить його справу…

А поки що Леонід Морозов продовжує прикрашати під’їзд новими роботами. Більшості сусідів подобається, навіть замовлення роблять, гроші на фарбу збирають. Щоправда, одну картину хтось поцупив. Але син втішив художника:

-Раз почали красти – то ти вже художник!

Безумовно – художник. А як ще можна назвати людину, яка прагне прикрашати світ навколо себе, дарувати людям радість, робити наше життя райдужним попри всі негаразди?!

 

Любов МІЛЛЕР Фото робіт Леоніда Морозова

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Комментарии:

Оставить комментарий