Сделать домашней|Добавить в избранное
 
 
» » Дні жалоби в Енергодарі
на правах рекламы

Дні жалоби в Енергодарі

Автор: ВиМ от 26-02-2014, 16:26
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится

Дні жалоби в ЕнергодаріБуло б краще, якби людей об’єднувала радість… Але в ці дні їх об’єднало всенародне горе. Пішли з життя люди, молоді і не дуже, у формі і цивільному, українці, росіяни, вірмени…

Хто б міг подумати, що завдяки флешмобу в Енергодарі збереться така кількість небайдужих людей, щоб вшанувати пам'ять загиблих!

Біля пам’ятника Тарасу Шевченку зібралося близько двох сотень людей різного віку, які мовчки запалили свічки. На постаменті молоді люди вивісили список загиблих і портрети деяких з них. Якась жінка обурювалася: «За кого ви ставите свічки? Вони самі винні!». Але ж, по-перше, свічки ми ставили за всіх загиблих по обидві сторони барикад. По-друге… Гріх це, люди добрі, судити людей після смерті, відмовлятися помолитися за них!

Молоді люди з прапором України привітали товариство: «Слава Україні!». І всі присутні відповіли: «Героям слава!». Дивно це звучало в нашому місті, громада якого жодним чином не виявила свого відношення до подій у державі. Офіційні звернення представників громадськості я не враховую: всім нам відомо, як і від імені кого їх роблять…

А під стінами МПК «Сучасник» стояла купка молодиків, які спостерігали за нами. Було й доє-троє стражі порядку. Напевно, й вони спілкуються у соціальних мережах… Нам пояснили: мають на меті збереження громадського порядку, хоча його ніхто порушувати не збирався.

Дні жалоби в ЕнергодаріНа другий день люди прийшли знову, і знову із свічками. Ніяких мітингів не влаштовували, хоча свої думки з приводу останніх подій висловлювали. В тому числі - обурення щодо надрукованого у засобах масової інформації зверненням, про яке я вже згадувала. Адже перш ніж підписувати таке звернення, представники громадських організацій мали б принаймні поставити до відома своїх рядових членів…

Любов МІЛЛЕР

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Комментарии:

Оставить комментарий
  1. ЦитатаОтветить
    • Группа: Жители
    • Регистрация: 5.02.2011
    • Статус: Пользователь offline
    • 406 комментариев
    • 19 публикаций
    ^
    Беркут
    Погасить в самом начале
    Разгоравшийся пожар 
    Тебе попросту не дали
    И притащили самовар,
    За ним и кухни подтянули
    И взбаламутили народ,
    Чужие песни затянули,
    А вам опять заткнули рот.

    Под еврофлагами толпа
    Кипит и рвет и мечет,
    Мелькает голова попа
    Что благословил калечить,
    Координаторы ревут 
    Распределяя сотни,
    И вот уже кого-то рвут
    И не стихают вопли.

    А у тебя приказ стоять,
    Есть щит и есть дубина,
    Когда опять начнут стрелять
    Ты весь сожмешься как пружина.
    Ни отойти, ни штурмом взять
    Эх, не хватает  злости,
    Всем на тебя плевать,
    СМИ перемывает кости.

    Опять взорвалась баррикада
    Летит кирпич и зажигалка,
    И прорвана уже блокада
    Колотит в щит настырно палка.
    Вот загорелся слева друг, 
    А справа вырывают двух,
    Но взять тебя им на испуг 
    Не светит, и с воплем- «Ух!»
    Ты вышибаешь вражий дух
    Из тех кому ласкают слух
    Кричалки неонацистских слуг.

    Беркут-гордая, сильная птица,
    Не воробей и не синица,
    Если конечно он не из Львова,
    Где молча ложится под бандита любого,
    Где наплевав на честь и на совесть 
    Писалась позорная грустная повесть
    О сдаче оружия, продаже страны
    И на коленях о прощении мольбы.

    Беркут, спасибо, и низкий поклон,
    Тем, кто не сдался во вражий полон,
    Кто умирал, но исполнил приказ,
    Народ вместе с вами, народ весь за вас!