Сделать домашней|Добавить в избранное
 
 
» » Український індекс щастя
на правах рекламы

Український індекс щастя

Автор: ВиМ от 15-08-2015, 08:37
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится

Український індекс щастя....Наталі Чермошенцевій пощастило рости в родині, де мама й тато (не заглиблюючись в проблеми гендеру, а від природи) допомагали одне одному, ділили навпіл хатні клопоти та обов`язки з виховання дітей. Десь у підлітковому віці дівчинка почала узнавати, що це не є нормою для багатьох сімей. Для неї було шоком, що чийсь тато – тільки уявіть собі - може підбити мамі око. Ну, це життя, мала...

Життя багате на сюрпризи. Наприклад, коли студентка Наталя підпрацьовувала офіціанткою в приморській кафешці, її випадково «оприділили» у єврейки. Ще б і нічого, але ж почалися знущання. Посипалися образи. Гидкі слова на її адресу... Було дуже важко. «Я не єврейка, але якби й так – чому деякі люди вважають одних кращими від інших?» Наталі пощастило – справедливість перемогла, кривдника покарали. Крапка? Ні, кома! Наталя зробила висновок: за права тих, кого ображають, треба боротися.

Сьогодні Наталя Чермошенцева – громадська активістка, що бореться за права жінок, розповідає, що дискримінація – це така штука, що не може стосуватися лише однієї категорії населення, а інші при цьому живуть, як у казці. Існує «коло дискримінації»: в нього потрапляють жінки, діти, представники різних меншин, пенсіонери, люди з інвалідністю... Страждає кожен окремо й суспільство в цілому. Але Наталя усвідомлює, що не можна захистити права усіх та одразу, тому обрала для себе категорію «жінки». Бо сама - жінка. Вона не просто ЗНАЄ про свої потреби, а й готова ГОВОРИТИ про них. Бо в Наталі є особистий досвід перебування в шкурі жертви насильства. «Я не одразу зрозуміла, що наді мною психологічно знущаються. Мені знадобився час, щоб це усвідомити, а потім - звільнитися. Ще чотири роки після всього цього тривала моя психологічна реабілітація». Наталя трохи напружена – можливо, чотирьох років все ж таки замало? Це – прикро, але можна лише пишатися нею: людиною, яка готова розповісти іншим, що не треба терпіти. Треба захищатися.

Чомусь саме цього й не прагне частина українських жінок, розповідає Наталя: «Вони досі вважають: «Б`є – значить, любить!» Вони бояться піти від жорстокого чоловіка, а подекуди їм просто ніде подітися – нема житла, статків, роботи». Наталя згадала одну жінку, якій чоловік виривав зуби пасатижами – мабуть, від великої любові? – а вона просто не знала, куди тікати. Хоча, стверджує наша співрозмовниця, тікати – це неправильна позиція. А правильно було б видалити з такої родини того, хто знущається.

Вже давно «космічні кораблі бороздять...», а в Україні досі «живее всех живых» стереотипи: всі майнові справи «зав`язані» на чоловіках, жінки разом з дітьми залежні від милості/немилості своїх половинок, а статусів «розлучена» чи «мати-одиначка» краще уникати. Але це можна і треба подолати, впевнена Наталя.

Вона навчає та вчиться. Сама - громадська активістка, Наталя «несе свій досвід в маси»: спочатку працювала з такими ж активістами, потім – з чиновниками, дійшла до дільничих міліціянтів, а тепер впевнено добирається до журналістів. Навіщо? Щоб ті писали, що жінку бити не можна, навіть якщо вона твоя законна супруга? Що її, поміркувавши, можна й на роботу відпустити? Чи ба навіть переписати на неї про всяк випадок півхати? Чи, може, що не виключно жінка повинна виховувати дітей?

Почасти так. Але Наталя Чермошенцева знає, що є на світі такий собі показник - індекс щастя. В деяких країнах він вищий, в інших - нижчий. На карті Європи «щасливим» зеленим кольором позначені Швеція, Норвегія, Германія... Саме в цих країнах представництво жінок у владі сягає рівня 30 відсотків. І Наталя мріє жити в щасливій Україні. Для цього треба кожній людині надати право обрати свою щасливу долю. Навіть жінці.

 

 

 

Катерина СТАЦЕНКО

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Комментарии:

Оставить комментарий